Фінансова грамотність та екзистенційність.

Після прочитання цього /ua/2025/02/21/145753557/ «ОВДП vs Депозити: що обрати інвестору в умовах високої інфляції (відео)» та деяких коментарів знову виникло враження, що у нас в країні не тільки з фінансовою грамотністю, а й з економічною великі проблеми.

Я вже писав на Мінфіні про проблеми з фінансовою грамотністю раніше /blogs/igor68/164990/ та /ua/blogs/igor68/165372/, але мабуть треба трохи доповнити.

В нас продовжують називати інвестиціями грошові вкладення в ОВДП та депозити.Та такі вкладення не інвестиції, а — лихварство, це не інвестори, а — лихварі.
Інвестиції приносять прибуток або дивіденди, а лихварство — боргові відсотки.

«інвестиціями» можна вважати вкладення, пов'язані з ГОСПОДАРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ і саме в СУБ'ЄКТИ ГОСПОДАРСТВА — купівля права власності на суб'єкт господарювання, купівля засобів виробництва з метою розширення чи модернізації господарської діяльності тощо.Решта вкладень типу депозити, ОВДП, вкладення з некомерційними цілями і не в рамках господарської діяльності, і так далі — «інвестиціями» не є.

А зараз про лихварство — це надання грошей у борг з умовою сплати відсотків при погашенні боргу. Особа, яка займається лихварством називається лихварем.(це визначення не я видумав)

Це визначення лихварства, як різновиду ДІЯЛЬНОСТІ поряд з праця, мистецтво, гра, тощо.
І це не залежно від осіб — юридична чи фізична, навіть від того, який відсоток бере.
А знаєте який різновид діяльності є основним фактором економіки? — ПРАЦЯ, поряд з землею (природними ресурсами) та капіталом.
Я думаю не треба приводити визначення праці.
А хто може пояснити скільки праці у лихварстві?
Проблема сучасної економіки полягає якраз в тому, що праця серед інших різновидів діяльності втрачає свої позиції.
І якщо в розвинених країнах це розуміють та стримуванням відсоткових ставок на низькому рівні намагаються якось підняти значення праці поруч з лихварством, то в таких країнах як наша ми бачимо протилежне.
Тобто таким чином вони утримують прибутковість виробництва та фінансового сектора у певній пропорційності.

Це економічна проблема МАСШТАБУВАННЯ , виробництво набагато важче масштабувати, аніж фінансовий сектор, механізм грошового мультиплікатора набагато простіший.

Я не проти лихварства у сучасній економіці як явища, особливо зараз, коли у банківській сфері зменшується процентний дохід та зростає операційний.Але все повинно мати міру .
Я проти тої НЕ пропорційності , яка не дає нашій країні розвиватися та нівелює значимість ПРАЦІ(виробництва) поряд з іншими різновидами діяльності.

А це вже проблема ЕКЗИСТЕНЦІЙНА.